Ліквідатор аварії на ЧАЕС, тячівець Володимир Куцин: «Тоді ніхто не знав, чи повернемось…»

Сьогодні, у 35-ту річницю аварії Чорнобильській АЕС, ми поспілкувались з учасником ліквідації наслідків найжахливішої катастрофи ХХ століття – тячівським ліквідатором, лікарем Володимир Куцином.

Зараз медик працює лікарем на станції екстреної медичної допомоги у Тячеві. А після аварії у Чорнобилі три місяці виконував завдання у 30-кілометровій зоні у Норовлянському районі Гомельської області (нині Білорусь). Працював і у Прип’яті, Житомирській області, а ьтак

«Мені як офіцеру запасу, не можна було відмовитися «хочу-не хочу»: такий тоді був час, – пригадує пан Володимир. – Повістка прийшла, забрали, попрощався з сім’єю – у мене на той час вже двоє дітей було, дружина – і пішов. Тоді ніхто не знав, чи повернемось…».

У зоні відчуження Володимир Куцин був заступником командира полку протихімічної оборони з радіаційної обстановки.

«У мене в підпорядкуванні був взвод дозиметристів, які мали вимірювати дозу випромінювання на певній території, коли приходила вказівка щодо виконання робіт там чи інде. Ми мали вирахувати, яку дозу радіації отримають люди, які будуть працювати на цій ділянці, і впродовж якого періоду можуть там перебувати, щоб не отримати опромінення вище за  допустимий рівень. Їздили на УАЗику радянських часів, – ділиться болісними спогадами ліквідатор. – Після того, як люди відпрацювали там визначений час, їх міняли на інших. Працювали і на пункті в’їзду-виїзду до радіаційної зони під назвою «Діброва». Коли машини поверталися з небезпечної зони, їх мили, обробляли дезрозчинами, вимірювали радіаційний фон. Якщо показники радіації, яку увібрав у себе метал, були високими – автомобілі списували і відправляли на звалище. Люди теж отримували небезпечне опромінення. Працювали щонайбільше 10 днів, а потім їх міняли на інших.

Праця на забрудненій радіацією території не минулася без наслідків й для пана Володимира. Почалися перепади тиску, проблеми з серцем, переніс операцію стентування. На жаль, жодних «ліквідаторських» пільг чи допомоги при цьому не дочекався. За операцію довелося платити з власної кишені. Чому така несправедливість? – риторично запитує.

І сьогодні співрозмовник-ліквідатор скаржиться: вже місяць перебуває на лікарняному, турбують болі у спині, які ніяк не проходять.

«Був випадок, коли довелося хворого з великою вагою нести на носилках», – розповідає він.

 Після того занедужав. Каже: відколи повернувся з зони відчуження, жодного разу не скористався правом на санаторно-курортне лікування, бо не потребував цього. Але саме зараз потребує допомоги медиків. Каже: колеги-невропатологи радять пройти оздоровчий курс у санаторії «Гірська Тиса», що в Квасах на Рахівщині. Тож ліквідатор звертатиметься щодо цього в управління соцзахзисту. Все-таки сподівається, що хоча б раз отримає таку необхідну допомогу.


Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua










Матеріали по темі:

0 коментарів

Залиште Ваш коментар

Коментувати новину Cancel reply