Герштен Суп та «Штіле Нахт» – як німці Усть-Чорної відзначають Різдво

Традиції австрійських поселенців бережуть у гірській Усть-Чорній. Про те, як відзначають свято Народження Сина Божого у цій маленькій спільноті, розповів місцевий краєзнавець Борис Шпір.

Очікування Різдва, зазвичай, розпочиналося вже з 6 грудня. Саме тоді, в День Святого Миколая, всі діти вже передчували, що Різдво уже не за горами, тому що отримували  перші подарунки. З цього часу вони вже намагалися бути дуже слухняними, бо їм казали, що скоро Кріс Кіндл (з німецької – Новорічне Дитя, або новонароджений Ісусик) буде розносити подарунки. Це був період, коли діти допомагали батькам – у хатніх справах, старались у поведінці, навчанні.

19-20 грудня до хати заносили ялинку зі свіжим ароматом хвої і прикрашали її. Колись ялинки одягали не так, як зараз. Основою прикрас були горіхи, яблука, сухе печиво і цукерки. Дітям було дозволено знімати ці ласощі за добрі справи. Згодом ялинку одягали у звичайні прикраси, і малеча бігала дивитися, в кого які з’явилися нові цікаві іграшки.

24 грудня, на Святий Вечір, накривали стіл – зазвичай, пісними стравами. Основою цього застілля був білий суп, називали його ще «Герштен Суп», в якому обов’язковими інгрідієнтами мали бути перловка і гриби. Серед інших страв були картопля або вареники. Ще до Святої Вечері тягнули штрудлик – слоєне тісто для випічки, яке наповнювали горіхами, родзинками і яблуками. Після того, як родина сідала за стіл, усі молилися. Тоді запалювали ялинку. Після вечері колядники вже бачили, що у вікнах сяє ялинка, тож ішли сповіщати людям благу вість. Ходили спочатку поодинці. Потім усі збиралися на Всеношну службу до церкви. Після Служби Божої вдома знову накривали стіл, але вже святковими  стравами. Основою різдвяного застілля була специфічна страва з квашеної капусти, яку вимочували, а потім відварювали на копченостях: ковбасках, ребрах, і подавали з картоплею в мундирі. Ще на другий вечір готували бобальки з дріжджового тіста, до яких додавали масло і мак.

За традицією наступного дня ходили в гості до родичів. Ходили, як зараз кажуть, театралізовані вертепи, а тоді казали «бетлегеми», – хлопці, одягнуті в ангелів, пастухів, трьох царів, які приносили до Ісуса дари.

На свята завжди звучав німецький різдвяний гімн «Штіле нахт» – «Тиха ніч». Це була основна колядка. Богослужіння відрізнялося від звичайного періоду тим, що в костьолі, куди заходили люди, світла не було, тільки горіли свічки на центральному вівтарі і ще чотири, які символізують Адвент. Літургія розпочиналася в темряві і тиші, тому що це був період очікування народження Божої дитини. Потім читали зі Старого Завіту, де йдеться про надію на народження Богонемовляти. Співали «Слава во вишніх Богу», і у храмі починали дзвонити дзвони, сповіщаючи радісну вість. Тоді запалювали світло, яке символізує народження Ісуса Христа. Також у храмі облаштовують «Віфлеєм», в якому народився Ісус Христос (на фото).

Проходили різдвяні свята, потім зустрічали Сільвестр – Новий рік. У цей день існувала традиція знімати хвіртки на обійстях, де жила дівчина на віддання. І 6 січня – на Богоявлення – двоє дорослих чоловіків ходили з зіркою, що символізувало закінчення різдвяного періоду.

На жаль, соціальна ситуація в світі призводить до того, що люди мігрують, але католицький храм  Усть-Чорній ще діє, є ще німецька спільнота. Якщо нема вже «чистих» німців, є мішані сім’ї, і все-таки ця традиція залишається. Богослужіння так само відбуваються на всі свята. Люди передають один одному традиційні наспіви, переписані, а зараз уже передруковані тексти. Поки ще живі старші люди, звичаї житимуть. Звісно, зараз святкування Різдва відбувається не так, як у давнину, коли церква була переповнена, а співи в ньому були більш гучними.  Але завдяки органу, завдяки

канторам та прихожанам у церкві ще відчувається  дух справжнього Різдва.

На фото О.Чуси: вертеп у церкві Святої Марії-Магдалини смт Усть-Чорна.


Записала Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua





Матеріали по темі:

0 коментарів

Залиште Ваш коментар

Коментувати новину Cancel reply