Видатний американський науковець родом із Тячева поділився спогадами про місто

90-річний Джоел Лебовіц (Joel L. Lebowitz) – титулований науковець у галузі математики та фізики, почесний професор кафедри математики Ратґерського університету – найбільшого вишу штату Нью-Джерсі, США.

Народився Джоел Лебовіц 10 травня 1930 року в Тячеві, в ортодоксальній єврейській родині. Тут він жив до 14 років. Під час Голокосту у 1944 році Джоела та його сім’ю депортували до нацистського концтабору Аушвіц. Його батьків та меншу сестру вбили. А юнаку пощастило вижити та емігрувати до США. Здобувши освіту, почав займатись дослідженнями у галузі фізики.

За численні заслуги та відкриття науковець отримав багато нагород, до прикладу, у 2014 році отримав медаль Французької академії наук. Останнє досягнення – премія Денні Гайнемайна-2021 в галузі математичної фізики, розмір якої складає 10 тисяч доларів.

Упродовж життя вчений не забував про містечко, де народився. До прикладу, у книзі «A life in statistical mechanics» («Життя у статичній механіці») він пише: «Я народився у Тячеві, маленькому місті в Карпатах, яке було на той час частиною Чехословаччини, на кордоні з Румунією, в сотні кілометрів від Польщі. Моя мати була родом із Тячева, а батько – з Хуста… Маленьке містечко, але досить розвинуте і, на відміну від сусідніх сіл, електрифіковане. Тут мешкало переважно угорське населення – 50 відсотків, 30% – євреїв та 20% – русинів. Хоча Тячів був частиною Чехословаччини, у всьому місті було лише десяток-два чехів: начальник поліції та кілька чиновників… В дитинстві ми часто спускались звивистою стежкою до річки і дивились через ріку на Румунію. А ще ходили на інший берег купувати халву».

На сайті Ратґерського університету нескладно знайти особисту електронну скриньку авторитетного науковця. Тож ми вирішили написати йому листа з проханням згадати що-небудь про Тячів та дитячі роки.

Це неймовірно, але незабаром надійшла відповідь: Джоел Лебовіц пообіцяв відповісти за кілька днів та попросив надіслати кілька фотографій сучасного міста. Ми відправили науковцю світлини з видом на центральну площу та колишню синагогу. Через кілька днів отримали від видатного вихідця з Тячева і відповіді на наші запитання. Як в істинного фізика (які, як відомо, не лірики), вони були стримані та небагатослівні. Подаємо їх вашій увазі.

– Чи часто згадуєте Тячів?

– Так, зараз я пам’ятаю його так, ніби тоді.

– Які спогади залишились у Вас від рідного міста?

– Гарні спогади – про сім’ю та друзів. І погані – про переслідування у період після Чехословаччини, що призвели до депортації та вбивства більшості з них.

– Яким було ваше улюблене місце у Тячеві?

– Мабуть, це обійстя мого дідуся і бабусі з фруктовими деревами та волоськими горіхами та кількох моїх друзів.

Де був розташований ваш будинок? Які будівлі можете згадати?

Одразу ліворуч від синагоги, якщо стояти навпроти неї. Це була орендована квартира. Пам’ятаю базар, який розташовувався на площі між двома церквами.

А де знаходилася школа, в якій Ви навчались?

Прямуючи від синагоги до центру, треба було повернути праворуч на площу.

– Чи залишилась у ваших спогадах гора, що височіє по той бік Тиси?

Не пам’ятаю назву, але якось я бував на ній, і її присутність завжди відчувалася.  

Чи хотіли б Ви якось приїхати до Тячева?

І так, і ні. Моєї спільноти більше немає, а в синагозі зараз, я так розумію, спортзал.

– Чи шукаєте Ви іноді фотознімки Тячева, щоб дізнатись, як зараз виглядає місто?

Так, і дякую за надіслані фотографії. Місто, без сумніву, змінилося. Бажаю вам всього найкращого.


Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua




Матеріали по темі:

2 коментарів

Залиште Ваш коментар
  • Ярослав - 11.11.2020 12:15:46 - 91.211.71.*** відповісти

    Саме в околицях синагоги було розташоване одне з двох тячівських гетто, де утримували близько двох тисяч людей єврейської національності. Інше, за свідченнями 1946 року, було зосереджене в межах десяти хат на західних околицях міста, на вулиці, що в той час носила ім’я Духновича. Туди відправляли євреїв з навколишніх сіл, яким дозволялося брати з собою пожитки не більше 50 кг на особу та харчі на два тижні. У цьому гетто їх було близько 6 тисяч. Наказ на початок ізоляції євреїв Тячева дав тодішній мер міста Степан Лукач. 20 квітня 1944 року розпочалося створення гетто, яке існувало близько місяця. Цими роботами займалася єврейська рада, створена місцевою владою, на чолі з Йєно Ровтом (Jeno Roth). При гетто діяла кухня, було кілька лікарів з середовища євреїв. Проблем із продовольством не було, але санітарні умови були дуже складними: в одній невеличкій кімнаті жили о 10-15 людей. Втім, адміністрації гетто не вдалося уникнути подальшої депортації. <br>Вижити у таборах смерті судилося лише 80-м тячівським євреям (дані 1946 року). Та у рідному місті їх помешкання часто були продані на аукціонах і зайняті іншими людьми. Тому вони були змушені емігрувати. <br>Одним із найвідоміших свідків Голокосту був Юджин Голландер, який був родом з Хуста, але зустрів Голокост у Тячеві, і згодом написав книгу спогадів про ті події. <br>Після війни єврейська громада у Тячеві дещо відновилася, але подальші хвилі еміграції призвели до того, що зараз у місті її не залишилось.

  • Ярослав - 11.11.2020 12:15:24 - 91.211.71.*** відповісти

    Насправді, нашого цвіту по всьому світу.

Коментувати новину Cancel reply