Як у ХІХ столітті у Руському Полі розкопки проводили (ФОТО)
25 серпня 2020 р.
3058
0
Історія Руського Поля завжди цікавила науковців та археологів, адже тут і справді чимало давніх таємничого і малодослідженого: версії та легенди про походження місцевої гори-піраміди Капуни, залишки аристократичних помість і навіть старий роп’яний колодязь.
Не секрет, що в радянські часи на території села проводились археологічні розкопки. Дослідники цікавились карпатськими курганами та городищем Капуна. Знаходили навіть римські старовинні монети.Але археологічні дослідження проводились і раніше. Так, в угорському виданні «Архелогічний вісник» (Archaeologiai Ertesito) 1895 року мистецтвознавець, керівник Верхньоугорського музею в м.Кошіце 35-річний Йожеф Михалик публікує статтю про результати своїх розкопок у Руському Полі (Urmezo), які він проводив від імені угорського Національного музею.
Найперше, пише науковець, його зацікавила гора Капуна. Все тому, що місцеві мешканці розповідали багато легенд про пагорб (як і зараз).
«Люди розповідають, що в давнину десь поблизу був замок, а на горі – каплиця, – зазначає Йожеф Михалик у своїй статті. – Я оглянув цей пагорб, а також провів на ньому пробні розкопки, але жодного сліду людської культури у ґрунті не знайшов».
Розчарувала музейника і місцевість під назвою Городище, де він збирався знайти залишки оборонних укріплень, але нічого путнього не знайшов.
«Але на щастя, про ці знахідки мене попередила пані Погань – дружина Жігмондова брата Едена. Вже у 1891 я пробував розкопати один курган і навіть видобути з нього майже цілу урну з обвугленими кістьми. Відтак розповів про пробні розкопки та накидав ескіз могильного поля у «Археологічному віснику» за 1892 рік. Завдяки моїм новим та вичерпним дослідженням від імені Національного Музею кожне захоронення було вивчене», – ділиться археолог.
У своїй звітній статті автор детально описує поле поховальних урн у Руському Полі та ілюструє розповідь малюнком-схемою. Складалося воно з 19 курганів висотою 30-60 см, насипаних із землі з сумішшю мілкого й крупного каменю. Всередину ставили один-два глиняні горщики-урни з останками спалених померлих, в одному з яких, імовірно, залишали жертовну їжу – для «життя після смерті». Деякі керамічні горщики були з кришками. Жодних металевих предметів дослідник не виявив, хоча й знайшов сліди бронзової іржі на одній із посудин. В основному, горщики були виготовлені з глини вручну, але більші з них – з допомогою гончарного диска. В одному з них було знайдено глиняну частинку веретена, що вказувало на те, що тут похована жінка.
«Також я знайшов два фрагменти особливих глечиків – один з орнаментом у вигляді соснової шишки, на іншому – візерунок на горловині. Але це були частини домашнього начиння, а не урни», – стверджує Йожеф Михалик і робить підсумок: люди, які жили у цій місцевості сотні років тому, займались полюванням і риболовлею, а також сільським господарством, вміли користуватись гончарним диском. Померлих спалювали у вогні та ховали в урнах, що характерно для бронзової доби 3000-1200 рр. до н.е.
Наприкінці автор повідомляє, що один зі знайдених горщиків передав до Національного музею Угорщини. Також дякує за гостинність родині Погань та вчителю з Севлюша (Виноградова) Ендре Ністору, який допомагав у розкопках.
Підготувала Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua
0 коментарів
Залиште Ваш коментар