«Останні австрійці»: нащадки переселенців з Австрії, що живуть в Усть-Чорній, стали героями документального фільму австрійського режисера Лукаша Пітчайдера

Відомий австрійський режисер Лукаш Пітчайдер ще у 2016 році випадково виявив австрійське поселення в Усть-Чорній. Після знайомства з місцевими жителями вирішив відзняти про них фільм. Кінозйомки тривали три роки і результат приємно втішив автора проекту. Адже нещодавно стрічка була удостоєна "Німецької премії за документальну музику 2020". До речі, музику для фільму створила всесвітньовідома група Folksmilch.

Наразі у мережі є тільки трейлер до фільму. Як зауважив Лукаш у інтерв’ю виданню «Barfuss.it», сам фільм мав презентуватися на кінофестивалі «Доломітале», однак через пандемію цьогоріч захід перенесено. Загалом же, показ фільму заплановано провести в   Тренто та Мюнхені, також за можливості стрічку буде показано в Усть-Чорній.

Також Лукаш Пітчайдер розповів виданню «Barfuss.it» про те, як відбулося його знайомство з нащадками австрійців, що проживають у глибинці українських Карпат.

«Я їхав до Будапешта машиною, водій сказав мені, що їде до Мукачева, і я опинився в Україні, не плануючи цього. Це було у квітні 2016 року. Я залишився на кілька днів, бо там неймовірно красиво, і це прикордонне містечко з бурхливою історією. Місто дечим нагадує Південний Тіроль. Також там є німецька меншина, придунайські шваби, які розповіли мені про німецькомовний анклав «у лісі, далеко». Це звучало так, ніби вони говорили про плем'я в Амазонії. "Вони такі австрійці, як ви", - сказали вони мені, тож я вирушив у дорогу, їхав автобусом. Дорогою до селища  вулиці ставали все гіршими та гіршими. Здавалось, що добратися туди було б швидше пішки», - розповідає Лукаш про поїздку до Усть-Чорної.

Гірське селище неабияк вразило австрійського режисера. Він зауважив: «Це було як подорож у часі. Невеликі дерев’яні будиночки, люди розмовляли старим німецьким діалектом із Зальцкаммергута, який майже не змінився після двох століть ізоляції, з деякими українськими впливами. Відразу було зрозуміло, що я зроблю фільм про них».

Також у інтерв’ю Лукаш розповів про те, що австрійська мова серед місцевих жителів поступово зникає і більшість зараз говорять закарпатським діалектом: «У школах є уроки німецької мови, але в змішаних парах переважно переважає українська мова. Мова зникає».

Вразило австрійця й життя устьчорнянців, які у основному займаються лісозаготівлею чи виїжджають за кордон на заробітки.

Навідувався режисер до Усть-Чорної для зйомок фільму кілька разів впродовж 3 років.

У анотації до фільму зазначено, що Усть-Чорна -   австрійське село посеред українських Карпат. Маленька громада оточена густим лісом. Вантажні автомобілі, навантажені важкими колодами, їздять по дорозі з вибоїнами. Місцева архітектура дечим схожа на будівлі у альпійській Австрії.  Предки австрійських жителів були переселені з заходу на схід тодішньої монархії Габсбургів у 18 столітті. Сьогодні німецькомовна громада налічує лише кілька десятків осіб. Більшість населення в 90-х роках емігрувала на захід.
"Емігрувати чи залишатися?" -  на сьогоднішній день є найважливішим питанням. Хоча для деяких членів громади міграція є єдиним способом виживання, інші – намагаються розвинути туризм.

Фільм розповідає про життя чотирьох місцевих устьчорнянців  з родинами.

Елізабет Кайс провела 84 роки свого життя у своєму селі, коли раптом вона змушена назавжди залишити свій будинок. Петро Сойма вже емігрував до Німеччини у 90-х, але згодом знову повернувся до України. Сьогодні, як помічник мера, він намагається відремонтувати селищні дороги. Віталій Федак - батько маленької доньки. Оскільки заробітна плата на пилорамі вже не є достатньою для підтримки його родини, перед ним стоїть питання, чи варто їхати на роботу до Чехії. Для Йосипа Горкавчука еміграція ніколи не була варіантом, він відкрив туризм як джерело доходу і хоче відкрити першу місцеву гірськолижну зону.

Довідка:

Лукаш Пітчайдер, 33 роки, живе у Валь-Гардені та Відні. З 18 років він подорожував світом автостопом, а також працював  у «гарячих точках» Іраку та Сирії. Захоплюється документальною журналістикою, вже кілька років поспіль організовує кінофестиваль «Доломітале».























Матеріали по темі:

1 коментарів

Залиште Ваш коментар
  • Ярослав - 10.08.2020 10:24:40 - 91.211.71.*** відповісти

    Гарна ідея і чудовий результат.

Коментувати новину Cancel reply