Угорська преса кінця XIX – початку ХХ століття про Тячів: мистецька школа Голлоші, повені та землетруси (ФОТО)
На жаль, історичних джерел, які давали б уявлення про те, як і чим жили мешканці Тячева, скажімо, сто років тому і раніше, зовсім небагато.
До наших днів дійшли хіба угорські та чеські поштові листівки із зображенням вулиць, будівель та споруд міста, які можуть розповісти про тогочасний вигляд міста та установи, які існували в той час.Нещодавно угорська цифрова бібліотека «Arcanum Digitheca», доступ до якої зазвичай платний, на два дні порадувала відвідувачів вільним доступом.
Скориставшись цим, ми вирішили «погортати» оцифровані сторінки провідних періодичних видань другої половини XІX - початку ХХ століття у пошуках згадок про Тячів. І не марно, адже натрапили на кілька цікавих повідомлень про події, які відбувались у містечку над Тисою та околицях.
Повідомлення про Тячів у пресі сторічної давності найчастіше зустрічаються у зв’язку з надзвичайними ситуаціями, зокрема, потужними повенями, які не були рідкістю і мали катастрофічні наслідки. Ось повідомлення у виданні «Budapesti Hirlap» від 19 липня 1913 року про велику воду, від якої постраждав Мараморош і Тячів зокрема: «…У Тячівському районі, через короноване місто Тячів, текла вода висотою у два метри. Ця жахлива повінь за якихось шість годин знищила вулиці Тячева. Тячівцям завдано збитків на 2 мільйони…».
Далі – публікація у цьому ж виданні тижнем раніше: «Катастрофічна повінь повсюдно зруйнувала телеграфний та телефонний зв’язок. Поселення Бедевля, Тячів і Вишково повністю затоплені. Вода залила будинки. Населення розлючене. Шкода від повені у комітаті оцінюється у понад десять мільйонів…»
Також у виданні «Pesti Naplo» від 9 жовтня 1894 року йдеться про землетрус, який сколихнув Марамороський комітат. «У нашому виданні ми вже згадували про землетрус на Мараморощині. Сьогоднішні телеграми свідчать про те, що землетрус у Тячеві та околицях потужний. Кам’яна стіна похилилася», – таку новину читаємо у віснику.
Трясло Тячів і у 1941 році. Ось як це описується на сторінках видання «Pesti Hirlap» від 15 травня: «Знову землетрус у Тячеві. В четвер у Тячеві о 6 годині 13 хвилин повторювались сильні поштовхи землі. Без шкоди».
У кількох вісниках знаходимо повідомлення про жахливу аварію, яка сталася на тячівській залізничній станції, де чимало пасажирів зазнали травм.
Не обходилося й без кримінальної хроніки. Так, у травні 1912-го у газеті «Budapesti Hirlap» з’явилось повідомлення про розкриття загадкового вбивства, яке сталося у Дулові. В селі хтось забив на смерть сокирою особу єврейської національності. Тоді жандарми з Углі прибули до Дулова і наказали мешканцям показати сокири. На одній вони помітили сліди крові. Господар будинку зізнався, що раніше сокиру брав до лісу його син, а потім поїхав на роботу в Румунію. Схопили 21-річного вбивцю на кордоні. Згодом він зізнався у скоєному. Він думав, що у вбитого є американські гроші, але у кишені виявились лише копійки.
Є у тогочасній пресі і розлога стаття про відому в Європі школу живопису художника Шімона Голлоші, яка діяла у Тячеві (видання «Uj idok» за 1904 рік). Ось стислий переклад публікації:
«В одному з найдавніших тихих міст Мароморошу – Тячеві – митець Шімон Голлоші та його мюнхенські учні цьогоріч організували мистецьку колонію. Минулого року колонія була в Войдо-Гуньод, але цього року художник звернувся до префектури міста Тячів з проханням завітати зі своєю школою в місто. Тячів, як пишуть історики, – це цікаве місце. З самого початку тут проживали німці – «teutoch», звідки й пішла назва Тячів. Але пізніше це місце перетворилось на корінне угорське поселення. Люди тут сумлінні, доброзичливі. Саме в цей Тячів поспішав Шімон Голлоші. Його план допоміг здійснити окружний констебль Мігаї Габор, який зайнявся цією справою і сприяв голосуванню тячівської громади за благодійний внесок в розмірі 400 корун. Також громада надала належну земельну ділянку для школи. Надзвичайно цікава міжнародна живописна колонія на чолі та під керівництвом іменитого митця працювала все літо у студії на свіжому повітрі, яка знаходилась у чотирьох дерев’яних будиночках на березі Тиси.
З сьомої години ранку поважні художники та художниці у високих капелюхах приходили до школи, де старі русинські та волоські селяни, єврейські діти та старенькі вже позували як моделі. Школа тривала з травня по 1 жовтня. За цей час тут було написано дуже багато цікавих та дорогих картин. Широка публіка мала нагоду оцінити ці витвори мистецтва, коли у школу навідались барон Жігмонд Перені молодший з дружиною, які були великими поціновувачами мистецтва й літератури. З цієї нагоди констебль Мігаї Габор організував феєричне святкування, куди запросив всю інтелігенцію комітату. Автоколона з шістдесяти машин прямувала по берегах Тиси до школи живописців, де Шімон Голлоші зустрічав гостей. На стінах, сплетених із дубового гілля, красувались роботи живописців, які свідчили при високу майстерність художників. Митець вивісив дві свої роботи: одна з них – прекрасний пейзаж, а друга – відома картина «Марш Ракоці».
Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua
6 коментарів
Залиште Ваш коментар