У Кричеві і досі розводять екзотичних домашніх тварин - буйволів

Раніше у цьому селі буйволів тримали чи не в кожному дворі.

За легендою, яку згадують довгожителі, потрапили «чорні рогані» до них понад 800 років тому, за часів монголо-татарської навали. Тоді завойовники безжально грабували закарпатські села. Напали й на Кричево. Однак селяни не схотіли здаватись у полон. Вони оточили ворогів і всіх повбивали. Як трофеї забрали буйволів.
 
У давнину цих свійських тварини використовували як тяглову силу. Їх впрягали до ярма залізними ланцюгами. Попереду йшов поводир, який скеровував підводу. У такий спосіб селяни возили дрова, урожай із поля, а також орали землю. І хоч буйволи сильніші за коней, однак дуже повільні. Навіть з’явилася приказка: «Тягнешся, як буйвол». А ще їх давали у придане. Чим старшою була відданиця, тим більше за неї дарували тварин. 
  
Буйволи вважалися ознакою ґаздівства. Якщо колись у Кричеві були дві череди по 150 буйволів, то тепер у селі не більше десятка цих екзотичних тварин. Серед ґаздинь, яка доглядає за «чорного роганькою» Монцією є Шевченко Лариса (на фото). Жінка каже, відколи себе пам’ятає, завжди у них в хліві була ця тварина. Корови вони ніколи не мали.

Пані Лариса дуже хвалить буйволицю за спокійний характер (бувають і норові) та молочність. Після отелення за одне доїння вона дає по 5 літрів молока, якого цілком достатньо для споживання їх сім’ї. Також жінка робить сметану, бринзу, творог, масло, сир… 

- Буйволяче молоко дуже корисне для здоров’я, у ньому багато кальцію, - запевняє Лариса Іванівна. - Банку з домашнім кефіром можна перевернути догори дном, а сметану - їсти виделкою. 

За характером ця свійська тварина зовсім не схожа на корову.  Буйволи дуже звикають до своїх господарів, тож можуть не допустити до себе когось іншого. У їжі – невибагливі, полюбляють осот, чагарники. А ще зануряться у болото – тільки роги стирчать! Так можуть провалятися цілісінький день...

За словами пані Лариси з часом у селі взагалі буйволів може не стати. Більшість працездатного населення виїжджає на заробітки, тож їм не до ґаздівства.  Залишаться ці екзотичні тварини, хіба що в  історії села, де вони зайняли по праву важливе місце.

 Любов Немеш
 Тячівська РДА 

Матеріали по темі:

0 коментарів

Залиште Ваш коментар

Коментувати новину Cancel reply