В санаторіях Закарпаття туристи нудяться вечорами та скаржаться на рівень обслуговування

У регіоні – пік «оздоровчого туризму», у найбільших санаторних комплексах краю нема місць. Наплив курортників традиційно триватиме до кінця листопада. А потім буде повний штиль – аж до Святок.

А поки гості Закарпаття лікуються та роблять висновки про рівень обслуговування. А висновки не завжди позитивні, як розповіли Мукачево.нет. то ж ми спробували дізнатися у туристів та експертів галузі, що треба зробити місцевим курортам, аби не поступатися в славі галицьким Трускавцю та Моршину та ще більше приваблювати туристів.

 І щоби басейн на додачу

Киянка Інна Мельникова буває на бальнеологічних курортах Карпат раз в рік. Раніше надавала перевагу Трускавцю та Моршину, а останні кілька років відвідує закарпатські курорти – Шаян та Поляну.

– Я їду в санаторій виключно за показниками здоров’я. Напередодні навіть раджуся з лікарем, які санаторні процедури він би мені рекомендував. Тоді просто обдзвонюю лікувальні заклади на курорті і беру путівку. Завжди звертаю увагу на наявність басейну в комплексі відпочинку: при будь-якому лікуванні два тижні щоденного плавання позитивно вплинуть на організм.

Останні два роки буваю на Закарпатті – саме через місцеву мінеральну воду. Тобто, на першому місці для мене – лікування на курорті, не розваги та комфорт. Але навіть за таких умов маю зауваження. Я людина невибаглива, але меню в закарпатських санаторіях – ну вже воно дуже дієтичне! Така одноманітність!.. А ще не тут нудно. Позаминулого року була в Східниці, щовечора в готелі звучала жива пісня. А цьогоріч потрапила на початок сезону в Шаян – взагалі було нічим зайнятися. Погода погана, на екскурсію не поїдеш. А в санаторії чути, як мухи літають. Правда, за місяць вже їхали друзі, то розповідали, що були й дискотеки, й жива музика… Напевно, в сезон дозвіллям туристів вже займаються.

 «Бігав за офіціантами, щоб дали мої страви»

Сумчанин Олександр Шадорін відпочивав на початку осені в санаторії «Карпати» – дали путівку з рідного спиртзаводу в смт. Дубовязівка. Здоров’я Сашко трохи поправив, із сонячним Закарпаттям познайомився – грошей на екскурсії не пошкодував, навіть із земляками зустрівся. То ж послугами лікарів він задоволений, а що дозвілля сам собі організував – то й на анімацію не скаржиться. А от претензії до адміністрації таки має.
– Якщо дати оцінку моєму відпочинку, то треба користуватися не 10-бальною шкалою. Фраза «для колгоспу й так піде» у цьому випадку буде більш красномовною, – жартує  Олександр. – За ті кошти ( в середньому 300 грн./день) сервіс міг би бути й кращий. В номерах усе настільки морально застаріле – совок совком. Шукаєш, куди планшет на зарядку поставити: втикаєш вилку в стару радянську розетку, а там струм потріскує, думаєш: блін, ще проводку їм спалю, поштрафують. Таке враження, що про євро розетки тут не знають. Ну це таке. А до сліз насмішило, що на початку кожного дня тебе просять написати собі меню – що б хотів на обід та вечерю. Думаєш, пишеш. Беруть замовлення – а в їдальні все одно видають, що й усім. Я постійно бігав за офіціантами, «вибивав» свої страви. Парадокс, але щоразу після скандалу їх приносили. Та на наступний день все знову повторювалось.

А ще засмучує, каже Олександр, що мало уваги туристам від адміністрації.
– При заїзді тобі видають лист, розписують процедури – а далі роби, що хочеш. Дратувало, коли щоразу приходиш на свій час до кабінету – а там жива черга, і кожен раз потрібно чекати. Ну і нуднувато – всього два рази на тиждень приїжджали місцеві співаки та музиканти. Аби не екскурсії, то в санаторії нема чого робити.

 «Хочете комфорту – зупиняйтесь в приватному готелі»

Послухавши такі відгуки санаторних обивателів, ми звернулися до експертів з туризму. Усі коментатори відзначили, що туристи праві: хромає наш сервіс. – Щоправда, – каже відомий закарпатський гід Олена Кудря,  – хто хоче комфортного лікування, бронює місця не в державних санаторіях, а в сучасних готелях. Це стосується в основному іноземців, вони платять за комфорт, а мед послуги в санаторіях отримують на 30% дешевше, ніж на аналогічних курортах, до прикладу, в Угорщині.

Ще один позитивний момент, відмічає Олена, на багатьох базах відпочинку нарешті  зрозуміли, що своїх клієнтів треба розважати. З’явилась анімація. Плюс – майже усі санаторії розробили гнучку систему скидок на послуги.

 Тут літаки не літають…

Ірина Туряниця, менеджер туроператора «Ласпі-Мукачево» відмічає, що в останні роки через економічну кризу адміністрації санаторіїв майже не вкладають коштів в ремонт закладів.

– Лікувальні комплекси вийшли на певний рівень якості – і все, далі не рухаються. Якість послуг не зростає. А про це варто подумати, бо люди стали їздити менше – у порівнянні з минулими роками. Так, і зараз в сезон в «Карпатах» чи «Синяку» немає місць. Але раніше у нас були «червоні» телефони, настільки жваво цікавилися лікувальним відпочинком на Закарпатті. Сьогодні ж дзвінків значно поменшало.
Та тут питання не стільки в сервісі, скільки в саморекламі.

– Закарпатські курорти мало знають, навіть в Україні. Найбільше сюди їде киян. А поза столицею українці надають перевагу Криму, хоча лікувальні курорти півострова поступаються закарпатським: там тільки море, нема ні такого різноманіття мінеральних вод, ні гарячих джерел. Крім того, ціни на санаторні послуги вищі. Тим не менше, весь схід держави їде туди, це стосується й російських туристів. Чому? Відсутність хорошої реклами, плюс – відсутність авіасполучення. Мало хто хоче трястися в поїзді чи автобусі декілька діб, щоб доїхати на відпочинок, коли є літаки. Але літаком можна дістатися Львова, якщо пощастить і буде рейс – до Ужгорода. А далі – на перекладних. Крім того, на наших курортах нема жодного готелю рівня «Ріксос». Та й санаторії дуже маленькі, в Трускавці це  —тисячники, у нас максимум на 300 місць. Тобто, питання інфраструктури.

Хоча менеджер «Ласпі-Мукачево» відмічає й позитивну тенденцію: люди, що раз надали перевагу закарпатським курортам перед Трускавцем чи Моршином, стають постійними клієнтами.

 – По-перше, Трускавець – це місто, а більшість закарпатських санаторіїв знаходяться в селах, де тиша і спокій. Міщани прагнуть цього. Друге, що відмічають наші туристи, тут дуже добросердні люди. До них хочеться повертатись.

І 33 болячки на додачу…

Ну і остання проблема. У багатьох туристів складається враження, що в деяких закладах при первинному медогляді на вас вішають 33 болячки, тільки б «втюхати» побільше своїх процедур. Це й зрозуміло, адже ні харчування, ні проживання, ні екскурсії не коштують стільки, скільки саме санаторне лікування. Якщо раніше санаторний день традиційно тривав до обіду, то тепер процедури можуть розписати й до вечора.

– Є таке, – коментує Ірина Туряниця. – Але в цьому винні самі туристи. Раніше путівки брали на 21 день. Зараз не у всіх на це вистачає грошей. Беруть 2 тижні – 10 днів. А хочеться пройти весь курс. От і набирають побільше процедур. Але це не допомагає, навпаки, може нашкодити. Але таке не можливо в санаторних комплексах, що себе поважають. Там вас не приймуть без виписки від дільничного терапевта.

А терапевти, до речі, радять: санаторне лікування дає ефект тільки якщо пролікуватися 21-24 дня. Пацієнти, що лікуються два тижні в результаті часто-густо вертаються с загостреннями своїх проблем.

То ж, шановні краяни та гості Закарпаття, будьте обережні! Ну і здорові.

 Тетяна Когутич, Мукачево.net

Матеріали по темі:

0 коментарів

Залиште Ваш коментар

Коментувати новину Cancel reply