Надіслати
НОВИНУ
 
11/25/2019    П:4618 К:0
Її називали «Чорною Графинею»: У Тересві похована дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття (ФОТО)
На старому, або ж «угорському», кладовищі у Тересві, недалеко від входу, можна побачити могилу з хрестом із написами угорською та російською мовами «Александра Ершова, Mihalyne Zichy, померла 4 листопада 1919 року». Тут знайшла вічний спокій дружина видатного угорського художника ХІХ століття Мігая Зічі (Zichy Mihaly, 1827-1906).
У мистецьких колах Зічі знаний як художник при російському імператорському дворі, аквареліст та графік, автор ілюстрацій до класичних літературних творів. Зокрема, у Грузії художник проілюстрував перше друковане ілюстроване видання найбільш відомого грузинського літературного твору – епічної поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі». У Грузії встановлено пам’ятник митцю, на його честь названо вулицю у Тбілісі. До речі, нещодавно у цьому місті було відкрито виставку робіт Мігая Зічі, яку спільно відвідали президенти Угорщини і Грузії. Кілька років працював митець і у Парижі.  

Відомо, що з майбутньою дружиною – дівчиною з простої сім’ї Олександрою Єршовою – художник зі знатного угорського роду познайомився у Петербурзі. У пари Зічі було четверо дітей: син і три дочки. Ще один син подружжя прожив усього кілька місяців. Донька Ольга (1853-1923), їх третя дитина, вийшла заміж за юриста Угорської земельної кредитної установи, члена повітової ради Марамурешу, тересвянського поміщика Йєньо Томку (1851-1906). Після смерті чоловіка Олександра, яка мешкала на той час в Угорщині, приїхала до доньки у Тересву. Тут вона померла і була похована.

Про цю історію тересвянцям днями вирішив нагадати настоятель Свято-Миколаївського православного храму о.Михаїл Церкуник, відслуживши заупокійну літію на могилі Олександри Єршової з нагоди сотої річниці від дня її смерті. Священик-тересвянець каже: у дитинстві чув від своєї бабусі розповіді про «Чорну Графиню-вдову», образ якої надзвичайно його зацікавив.

«Колись у Тересві її всі пам’ятали, називали «Чорною Графинею». Бабуся розповідала, що вона завжди ходила одягнута у чорне, носила вуаль. А якось одного разу, читаючи про Мігая Зічі, я прочитав, що його дружина похована у Тересві. Це стало відкриттям для мене. Тоді почав активно шукати інформацію про це, зв’язався з Угорщиною, де мені відповіли, що справді така людина в Тересві захоронена. Оскільки вона була простолюдинкою, а Зічі – з дворянського роду, думаю, в Угорщині  її не дуже приймали, але думаю, для художника дружина, яка народила йому п’ятьох дітей, була неабиякою Музою», – міркує отець Михаїл.

Також настоятель церкви розповів про деякі розбіжності у біографії жінки: десь її називають Єлєною, десь – Олександрою, на хресті вказана одна дата смерті, а в архівах – інша. У Тересві вона залишилась через те, що в той час саме розпочиналися Тріанонські події, відбувався розподіл кордонів, і до Угорщини жінку вже не випустили. Як каже о.Михаїл, угорці знайшли її могилу лиш в 1989 році і поставили цей надгробок. Про доньку подружжя Зічі Ольгу Томку, яка жила у Тересві, відомо, що вона померла у 1924 році і теж похована у Тересві. Але могилу її не могли знайти навіть нащадки, які живуть в Америці.

«Ми шукали «будинок Томки», де проживала останні роки дружина Мігая Зічі. В мене є припущення, де міг бути цей будинок, але цього поки дуже мало», – ділиться священик.

Постать Олександри Єршової свого часу зацікавила ще одного знаного краєзнавця – лікаря з Тячева Тібора Силлеші, який наразі живе в Угорщині. У 2012 році в одному з угорських часописів вийшла його стаття під назвою «Чорна Баронеса». У ній автор описує своє знайомство з історією сім’ї Зічі. Так, йому вдалося розшукати і поспілкуватись із їх нащадками.  

Ось що розповів тячівському досліднику правнук подружжя Зічі Іштван Чичері-Ронай про Олександру Єршову-Зічі:

«Моя прабабуся народилася в сім’ї естонки та росіянина. Закінчивши навчання у Пешті між 1843 і 1845 роками, мій прадід був учнем Вальдмюллера, знаменитого на той час тоді живописця і вчителя у Відні, коли до нього звернувся делегат від царського двору з проханням стати вчителем малювання для княгині Катерини. Майстер відмовився від почесного та вигідного запрошення і порекомендував свого учня Мігая Зічі, чиї картини вже мали успіх. Коли він приїхав до Росії – а то був січень, захворів. Лікувався вдома, за ним доглядала добра медсестра – Олександра Єршова. Однак за одужанням прийшла ще одна «хвороба»: молоді закохалися одне в одного й одружилися.

На прохання Мігая Зічі весілля не проводилося за обрядом православної церкви, що призвело до анафеми: Олександру Зічі відлучили від церкви. З того часу вона завжди одягалася лише у чорне, наче в жалобі, а обручка була вкрита чорною стрічкою.

Мати з дітьми провели більшу частину життя в угорському місті Зала, аж до смерті глави родини Мігая Зічі. Його вдова, будучи персоною нон-грата при дворі царя, переїхала у 1914 році до доньки Ольги Томки у Тересву. Померла в 1919 році і була похована на «старому» кладовищі (на похоронах були присутні лише найближчі члени родини).

Під час свого п'ятирічного перебування у Тересві вона ні з ким не спілкувалася, не мала контактів із громадою, лише походжала у своєму особняку в парку у чорному вбранні, тому її й називали «Чорною баронесою».

Тібор Силлеші також записав спогади про неї місцевої мешканки на прізвище Варга (на той час 86-річної):
«Наша мама роками була головним шеф-кухарем родини Томка. Ми, діти, часто супроводжували матір до воріт маєтку, але далі у двір не можна було заходити. За ворітьми був великий гарний будинок зі стовпами, який ми тільки й встигали побачити. Садиба знаходилася посеред величезного скверу, оточеного безліччю дерев, чагарників та квітів. Навколо нього стояла величезна триметрова огорожа, і ми, діти, зазирали у шпарини. Бачили, як Чорна Графиня неодноразово гуляла по парку у довгій чорній сукні з чорною парасолькою в руці, навіть якщо світило сонце. Ми не знали, що парасолька буває й від сонця».

Як пише краєзнавець, пошук могили був нелегким завданням, тому що очевидці виїхали, церковні архіви були знищені, «старе» кладовище було близько тридцяти років як закрито. Ділянка поховань родини була занедбана, надгробки розбиті, а написи стали нерозбірливими.

Часті листування з двома онуками Зічі Іштваном Чичері-Ронай та Лайошом Рейті Гоздо, який живе у Цинциннаті (США), все більше підштовхували до розгадки, поки він не знайшов наступного запису в тогочасній «книзі померлих».

Ім'я: вдова. Zichy Mihalyne Jersoffa Alexandra
Віросповідання: римо-католицьке
Вік: 83 роки.
Примітка: 19 листопада 4 день і. 9 год
Прізвище та прізвище чоловіка - Zichy Mihaly
Причина смерті: пневмонія.

У цитованому архіві також є запис, який свідчить про те, що 8 травня 1908 р. померла 13-річна Емілія Томка, батьками якої були покійні Йєньо та Ольга Томка. Тобто онука видатного художника теж похована у Тересві.

Згодом могила відомої Чорної баронеси була повторно освячена. Тут встановлено хрест.

Такою драматичною була доля цього подружжя – видатний художник Мігай Зічі, який мав славу придворного митця «його імператорської величності», був відомим і шанованим у Європі, чимало подорожував, здобуваючи щоразу прихильність нових друзів, серед яких були французькі літератори Віктор Гюго та Теофіль Готьє, угорські композитор Ференц Ліст, художник Мігай Мункачі, і шанувальників у творчих колах багатьох країн. А його російська дружина Олександра на чужині самозречено опікувалася дітьми, родиною і скінчила земний шлях у далекому марамороському селищі. 











Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua




 

Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
 
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi