Надіслати
НОВИНУ
 
29.10.2018    П:1573 К:1
Буштинський господар розводить буйволів (ФОТО)
У приватному господарстві 48-річного буштинця Владислава Сабадоша поблизу урочища «Мочарка» в околицях селища мешкають одинадцять буйволів. Найстаршим із них по шість років, а найменший з’явився на світ цьогоріч.
Свою першу буйволицю фермер купив у 2010 році у німецького еколога Мішеля Якобі – відомого рятівника популяції карпатських буйволів. До речі, свого часу дід Владислава теж тримав у Буштині цих круторогих велетнів, причому у стаді був один бик на цілу тереблянську долину.

Та почалося все з корови. Глава сім’ї, де зростало троє дітей, вирішив завести худобину, щоб мати якісне молоко, бо набридло купувати на базарі «кота в мішку». Тоді ж придбали і буйволицю.

 «Для купівлі першої буйволиці у мене був «меценат» – дружина», – жартома зізнається Владислав.

Щоправда, зараз ця рогата красуня з обійстя Сабадошів переїхала на ферму у Чумальово.

 «Буйволи – це не лише молоко, сметана, м’ясо і шкіра, це ще й екологія, – розповідає господар дорогою до пасовища. – Гляньте, яке поле: чистота і порядок, немає ні кущів, ні чагарників».

І справді: галявина під ногами, наче стрижений газон.

Буйволячі володіння огороджені спеціальним обладнанням з дроту під напругою – «електропастухом». Це віднаджує від них корів, які пасуться по сусідству, та інших непроханих гостей. У межах пасовиська для чорнявих екзотів – повна свобода. Зараз, коли погода дозволяє, круторогі проводять весь день просто неба. Влітку полюбляють купатись у болотистій водоймі біля обійстя. Перечікують негоду і зимують у хліві.

«Взагалі, буйволи і корови легше переносять від’ємну температуру, аніж спеку. До -10 градусів вони не відчувають температуру, якщо вони в сухому», – каже буштинець.

Ожина, Малина, Яфина, Смородина – такими «ягідними» іменами кличе господар буйволиць. А ось бики – Зімба, Рембо, Рам, Чоря. Є ще Мала, Товста… Поруч з буйволами пасеться й чорне теля.

«Прийняли його за свого», – пояснює господар.

Серед буйволів Владислава Сабадоша дві генетичні лінії – один бик, Зімба, – родом із Львівщини, а інший – трирічний Чоря, наполовину румун.  


Щоправда, буйволиць, яких у стаді є чотири, господар наразі не доїть, так що поживне молоко йде телятам. Деякі з них відзначаються норовливим характером. Та зазвичай із чужими поводяться спокійно, з цікавістю, дозволяють себе погладити. «У буйволячому стаді панує матріархат: куди мама повела – туди всі йдуть, ніхто не суперечить», – зауважує господар.

Буйволи впізнають ґазду навіть по запаху, й слухняно підходять. Найбільше, що їм до вподоби, – почісування по шкірі. Цим можна здобути прихильність загрозливої, на перший погляд, тварини, яка починає нагадувати кота, що ластиться до господаря. А от випари алкоголю вони сприймають вкрай негативно.

Шерсть рогатих велетнів – жорстка, як дріт, а шкіра – в палець завтовшки.

«Колись з товстелезної шкіри буйвола виготовляли мішки для солі, яку видобували на солотвинських солекопальнях, – розповідає буштинець про історичні згадки щодо своїх улюбленців. – Насправді карпатські буйволи – це звичайні адаптовані індійські буйволи, які живуть у Карпатах тисячу років. У господарстві їх здавна використовували як тяглову силу, потужнішу за кінську. Зараз в Україні їх залишилося близько двохсот голів».

В їжі буйволи невибагливі: їдять усе, що й корови, – сіно, кукурудзу... Плюсом є й те, що практично не хворіють на інфекційні недуги: імунітет у них сильніший, ніж у іншої рогатої худоби.

Іноді подивитись на буйволів навідуються туристи, часом навіть з-за кордону.

У газдівстві Владислава Сабадоша все зроблене власними руками – висаджені дерева, змайстровані господарські будівлі, сільськогосподарська техніка, навіть міні-гідроелектростанція є, яка працює, коли канал поблизу стає повноводним. Ентузіаст каже: поки господарство розвивається, матеріального зиску не приносить. Втім, щороку отримує на своїх підопічних дотацію, яка дозволяє купити на зиму корми для підгодівлі тварин. А от найняти навіть на літо щонайменше двох помічників, які потрібні на господарстві, на ці кошти неможливо. Тому поки всі турботи про рогатих улюбленців лягають на плечі ґазди.

«Державна підтримка фермерів мала би бути однозначно більшою», – каже ентузіаст.

Та попри все, буштинець сподівається на краще і надалі планує займатися улюбленою справою.























Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua

 
 

Коментарі (1)
Сергій
30.10.2018 21:24:50  |  IP: 90.177.214.***
Молодці

<<Попередня
1
Наступна>>
Додати коментар
Введіть число
 
 
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi