Надіслати
НОВИНУ
 
20.03.2018    П:932 К:4
Ліцей імені Шевченка у румунському Сиготі зберігає мову і традиції українців Марамурешу (ФОТО)
За останніми статистичними даними, у сусідньому з Україною румунському повіті Марамуреш мешкають близько 34 тисяч українців. Єдиним україномовним освітнім закладом не тільки у Марамуреші, а і в Румунії загалом, є педагогічний ліцей імені Тараса Шевченка у прикордонному місті Сігету-Мармацієй.

«Ми не діаспора, тут народилися наші предки»


Як розповів директор ліцею Касіян Піцура, історія закладу сягає 1944 року. Діяв він до 1950-х років, потім був розформований. У 1997 році ліцей імені Тараса Шевченка відновили завдяки зусиллям української інтелігенції Сиготу та навколишніх сіл. Зараз тут здобувають ступінь бакалавра 186 учнів 9-12 класів з навколишніх сіл, де майже сто відсотків мешканців – етнічні українці. Це Ремети, Кричунів, Великий Бичків, Луг над Тисою, Вишівська Долина, Бистрий, Красний, Вишня Рона, Рускова, Кривий і Поляна. З огляду на демографічну ситуацію в регіоні, є сподівання, що наступного року вихованців побільшає до 200. На педагогічному і природничому відділах дітей навчають 19 педагогів.  Щоби вступити на педагогічний відділ, треба скласти усний і письмовий іспити з української мови, усний – з румунської мови (дикція), а також із музики, малювання та фізкультури. 

Викладання у ліцеї ведеться українською, за винятком румунської мови та літератури. Кілька викладачів та сам директор – родом з України, але вже довгий час мешкають у сусідній країні.

 «Позаяк початкову освіту до 8-го класу учні здобувають у румуномовних закладах, де українську вивчають як факультатив, до того ж у кожному селі побутує свій діалект, то у 9-му класі ліцею ми не можемо вимагати досконалого володіння українською мовою, спеціальною термінологією. Тож стараємося викладати двомовно, щоб діти звикли. Таким чином, до 12 класу вони досить добре володіють українською літературним словом», – каже пан директор.

Навчаються за румунськими підручниками, але кожен викладач перекладає свій урок. Навіть коли учні складають іспити, то питання отримують як українською, так і румунською.

«Ми не діаспора, як дехто каже, – наголошує директор Касіян Піцура. – Тут народилися наші предки, і ми, в свою чергу, виховуємо молоде покоління, щоб тримали наші звичаї, нашу мову і передавали їх далі».


 У гості до сусідів – з книжковим вантажем


Минулої п’ятниці з акцією доброї волі до ліцею імені Шевченка навідались науковці та письменники з Прикарпаття. Ініціатором поїздки виступив директор Івано-Франківського обласного центру науково-технічної творчості Віталій Кодря, родом із тячівського Грушова, що за 10 км від Сиготу.
Серед візитерів – кандидат філологічних наук, професор мовознавства Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника Ярослав Мельник, Заслужений вчитель України, письменниця, депутат Івано-Франківської обласної ради Оксана Тебешевська, письменниця, доктор філологічних наук,  професор кафедри педагогіки початкової освіти педагогічного факультету ПНУ ім. В.Стефаника Ольга Деркачова.

Приїхали, як годиться, з подарунками. Науковці та письменники привезли до Сігету понад тисячу примірників українських книг, серед яких художні твори українських авторів, зарубіжна література українською мовою, підручники і посібники, різноманітні якісні видання для дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку, і не тільки. До збору гуманітарного вантажу долучились школи, громадські організації, автори не лише з Івано-Франківщини, а й багатьох куточків України.

«Впевнений: якщо дитина змалечку буде читати українські гарно оформлені книжки, то вона ніколи не забуде ні власної мови, ні свого коріння, – каже Віталій Кодря».

За кілька днів, після оформлення необхідних документів, книги доставили до ліцею. Директор установи від  імені закладу подякував гостям за важливий крок назустріч ліцею та всім людям доброї волі, хто долучився до благодійної акції,  висловив надію на подальшу співпрацю.
Вихованці ліцею ім.Шевченка підготували для гостей з України концерт: співали українські пісні, декламували вірші Тараса Шевченка, чим приємно вразили делегацію.

«Я вражена тією українською атмосферою, яка панувала під час концерту, тим, що на чужині є люди, які бережуть наші традиції, звичаї, звучить українська мова. Почуваєшся як удома», – каже письменниця та громадська діячка Оксана Тобешевська.

Прикарпатці впевнені: дружба з українцями Румунії повинна продовжуватись. 

Після концерту ми поспілкувалися з ліцеїстами.

Дев’ятикласниця педагогічного відділу Джесіка Білчек перемогла у регіональному етапі олімпіади з української мови та літератури в Румунії і незабаром братиме участь у національному. Дівчина живе в селі Луг над Тисою. Її батьки – українці, як і решта жителів села.
«Я дуже люблю українську мову, вона живе в моєму серці, – щиро ділиться Джесіка. – Люблю читати українську літературу, вірші. З останнього прочитаного дуже сподобався  вірш Івана Франка «Чого являєшся мені…».

Після закінчення навчання Джесіка планує бути українським філологом, навчати дітей мові своїх батьків. Моя співрозмовниця жодного разу не була в Україні, але каже, що дуже хотіла би поїхати. Особливо мріє побувати у Львові, звідки має багато друзів у соцмережах.

До речі, троє учнів ліцею ходять на уроки з сусіднього Солотвина, двічі на день перетинаючи кордон. А випускники вчителюють у школах румуномовного регіону Закарпаття.


 В очікуванні Протоколу про співробітництво в галузі освіти


Як каже Касіян Піцура, до 2014 року учні ліцею брали участь у національних конкурсах декламування української поезії, і переможців нагороджували путівками до «Артеку». Але після анексії Криму такі поїздки припинилися. Наразі учні не їздять на екскурсії до України, хоча запрошення надходять. Керівник ліцею пояснює: батьки школярів мають певний острах через події в Україні, і у закладі ставляться до цього з розумінням.

Зараз у ліцею не надто багато контактів з українськими вишами. Справа в тому, що з часу його заснування між міністерствами освіти Румунії та України діяв протокол про співробітництво у галузі освіти, який передбачав тісну співпрацю з вищими навчальними закладами Львова (свого часу НУ «Львівська політехніка» навіть подарував ліцею комп’ютерний клас та оргтехніку). Наразі той документ уже не діє, а підписання нового, про що було нещодавно заявлено урядовцями України та Румунії, лише очікується у перспективі. Однак налагоджується партнерство з Івано-Франківським природничо-математичним ліцеєм. Також тісні дружні стосунки освітній заклад підтримує і з Солотвинським ліцеєм ім.М.Емінеску з румунською мовою навчання на Тячівщині.

В українському ліцеї ім.Тараса Шевченка сподіваються, що дружній візит прикарпатської делегації матиме продовження і послужить зближенню та налагодженню дружніх добросусідських зв’язків українців по обидва боки кордону, адже це вкрай необхідно для обох сторін.






















Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua








Теги:
Коментарі (4)
Іван Габор
22.03.2018 17:29:47  |  IP: 31.41.89.***
Дуже актуальна стаття. Ми маємо можливість допомогти українцям Румунії . І не тільки ліцею. Нещодавно група Івано-Франківських активістів за ініціативи В. Кодрі передала ліцею більше тисячі переважно дитячих книг. Не обійшлося без несподіванок. Адже є певний порядок передачі книг, який через незнання активісти не дотрималися. Тим не менше книги вже в ліцеї.
Я звернувся до Президента Союзу українців Румунії Миколи Мирослава Петрецького та голови Всесвітньої української координаційної ради Михайла Ратушного, який пообіцяв посприяти легітимізації "волонтерської допомоги" українцям румунської Мараморощини.
Михайло
20.03.2018 19:44:18  |  IP: 37.54.136.***
Дякую за статтю Наталіє. Часто відвідую Мараморош і дуже цікаво знати про українців в цьому чудовому краї.
ВАСИЛЬ
20.03.2018 19:17:00  |  IP: 37.54.235.***
На замІтку " украінським" угорцям І румунам , а де в украІнському лІцеІ, украІнський прапор?????.І на якІй мові вчаться дІти в украІнських селах???. А УКРАІНО???.
Ярослав Одовічук
20.03.2018 16:02:53  |  IP: 92.113.56.***
Моє щире спасибі науковцям та письменникам з Прикарпаття за їх підтримку ліцею імені Тараса Шевченка у нашому прикордонному місті Сігету-Мармацієй. Мій батько народився в Сиготі, навчався в цьому ліцеї. До речі, Український ліцей в Сиготі, який був повторно заснований в 1944 році з ініціативи групи українських просвітників, список яких очолював саме мій дідусь (на той час префект міста, а згодом голова Мараморошського Окружного Народного Комітету).

<<Попередня
1
Наступна>>
Додати коментар
Введіть число
 
 
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi