Надіслати
НОВИНУ
 
14.12.2017    П:2917 К:0
Тячівська «Парасолька» з новим статусом отримала й нові можливості (ФОТО)
Вісім років тому у Тячеві відкрили філію Вільшанського дитбудинку-інтернату (молодіжне відділення) «Парасолька».
За цей час колектив закладу разом з вихованцями пройшов довгий і успішний шлях розвитку, став затишною оселею для понад двадцяти знедолених дівчат і юнаків з інвалідністю, які волею долі були приречені на існування за межею суспільства. Поволі змінилось і ставлення суспільства до мешканців «Парасольки». Молодь центру знають у місті та районі, запрошують до участі у загальноміських, обласних заходах, їм аплодують на фестивалях за кордоном.
 

Від Вільшанського дитбудинку до  закордонних сцен


1 грудня цього року «Парасолька» перетнула важливий рубіж у своїй діяльності. Зараз це вже не відділення Вільшанського дитбудинку-інтернату, а окрема самостійна установа – соціально-реабілітаційний (абілітаційний) центр для осіб з інвалідністю.

Директор центру Оксана Лукач розповідає про будні закладу:

«Зараз у «Парасольці» живуть 23 підопічних. За вісім років вони багато чого досягли – навчились читати, писати, рахувати, доглядати за собою. Працюємо з вихованцями за усталеним режимом: у першій половині дня вони займаються музикою і танцями, навчаються грамоті. Є й заняття, на яких вихованці знайомляться з навколишнім світом. Наші підопічні досягли значного прогресу в адаптації до життя у суспільстві, стали більш самостійними. Зараз дехто з них вже самостійно ходить у магазин чи кафе, знає ціну грошам. Якщо спочатку різні заходи ми відвідували всі разом, то зараз – маленькими групами».

А ще молодь «Парасольки» мають можливість розвивати свої природні здібності. У Вільшанах вони виступали у складі фольклорного колективу «Гуцулик» при інтернаті, вміли співати і танцювати, але так, як їх вчили, – у фольклорно-весільному напрямку.

«Бог їх наділив вокальними і танцювальними здібностями, але зусиллями музичного керівника Наталії Василівни Бокоч їх талант вдалося розвинути, поставити голоси. Зараз у репертуарі підопічних велика програма: і сучасні пісні, і народний фольклор, і пісні релігійного спрямування. А спочатку їм навіть важко було запам’ятовувати слова», – каже Оксана Василівна.

Наприкінці вересня-початку жовтня «парасольчата» представляли Україну на міжнародному фестивалі для людей з інвалідністю, який на високому рівні проходив в Угорщині. Два роки тому їх запрошували на таке ж дійство у Китаї, та через непідйомну вартість перельоту були змушені відмовити організаторам.

«Цей прогрес свідчить про те, що такі заклади, як «Парасолька», мають право на існування. Адже у великих будинках-інтернатах діти переймають одне від одного як хороше, так і погане, їх важче спрямувати у певному напрямку», – переконана керівник закладу.

Після обіду вихованці працюють у майстернях. Кожен обирає заняття до душі, робота знайдеться для всіх. Майстриня на всі руки – візочниця Лариса спритно вив’язує гачком картату ковдру. Інструктор праці Людмила Денежна допомагає порадами, а помічник Степан змотує нитки у котушку. В іншій майстерні – з допомогою керівника Марини Магаль виготовляють з волоку символічних Янголів-охоронців до Дня святого Миколая. А поруч – за ткацьким верстатом виготовляють барвисті килимові доріжки. Наставниця Марія Русин хвалить підопічних. Хлопці й дівчата і справді працюють охоче, привітно посміхаються. Юнаки залюбки трудяться у столярній майстерні, під керівництвом інструктора Миколи Касича майструють оригінальні дерев’яні вироби – ящики під квіти, багатофункціональні стільці та багато іншого.

Кілька вихованців у цей день поїхали до Ужгорода – на обласну спартакіаду для дітей і молоді з обмеженими можливостями «Повір у себе». І вже повідомили, що зайняли призові місця.

Утримують «парасольківці» і підсобне господарство – двох корів, свиней, курей і качок. Отож, молочна та м’ясна продукція – власна, поживна і корисна для здоров’я. Овочі та зелень навесні та влітку вирощують у власній теплиці. Про здорове і смачне харчування підопічних дбають кухарі закладу Марія Ширма та Надія Шобей.


У планах – відкриття стаціонару для дітей з інвалідністю


З набуттям самостійного статусу можливості закладу значно розширились. На даний момент у «Парасольці» вже мешкають двоє юнаків з сімей – з Углі та Мукачева. Через складні життєві обставини вони не можуть перебувати вдома, тож пройшли комісію і отримали у Департаменті соціального захисту населення ОДА направлення на постійне проживання до «Парасольки». Для таких дітей передбачені ще два місця.

 «З часом ми зможемо надавати допомогу не тільки нашим підопічним, а й діткам з сімей, які мешкають у Тячеві або районі, – розповідає Оксана Лукач.  Оскільки за даними моніторингу, який проводили на Тячівщині наші партнери – «Комітет медичної допомоги в Закарпатті», – чимало дітей з різними захворюванням і потребами перебувають вдома, з батьками. Добре, коли є бабусі й дідусі, які допомагають. Та трапляються моменти, коли батьки (здебільшого, мами) залишаються сам-на-сам зі своїми бідами, не можуть піти на роботу, бо дітей не можна залишити вдома самих. Ми б хотіли допомогти і таким сім’ям».

Саме тому зараз у «Парасольці» розробляють концепцію подальшої роботи у цьому напрямку. Серед планів – добудувати другий поверх у приміщенні, де розташовані виробничі майстерні, облаштувати кімнати для реабілітації, індивідуальних занять, а також кілька кімнат для ночівлі. Все для того, щоб відкрити стаціонар денного та тимчасового перебування для дітей шкільного віку. Щоб батьки могли спокійно залишити дитину у закладі на кілька годин і піти на роботу. У «Парасольці» сподіваються, що це стане можливо вже наступного року.

«Наше майбутнє ми бачимо в тому, щоб дитина з інвалідністю була задіяна у соціумі. Звісно, якщо сім’я живе далеко від міста, то мамам буде важко щодня привозити і забирати дітей. Для них ми б хотіли забезпечити перебування з понеділка по п’ятницю. Але все залежатиме від потреб дитини. Визначатись із тим, як це краще допомогти, будемо лише спільно з батьками», – ділиться думками директор «Парасольки».

Втім, пояснює Оксана Василівна, допомагатимуть дітям, які мають легкі вади розвитку і можуть самостійно себе обслуговувати. Надавати більш спеціалізовану або психіатричну допомогу у «Парасольці» немає можливості.

«Працюватимемо також у напрямку реабілітації. Зокрема, нас уже включили до програми факультету реабілітації УжНУ. Є тристороння домовленість про співпрацю з реабілітологами зі Швейцарії. Швейцарці мають хорошу школу реабілітації та досвід роботи, яким вони готові ділитись з викладачами та студентами УжНУ.  А «Парасолька» буде для них навчальною базою. Це важливо не тільки для «Парасольки», а й для розвитку реабілітації загалом», – ділиться Оксана Лукач.

У «Парасольці» вже зараз знайомляться та підтримують дружні стосунки з сім’ями Тячівщини, де виховують особливих дітей. Спільно з благодійною організацією «Комітет медичної допомоги Закарпаття» посприяли у створенні батьківської громадської організації «Оберіг», покликаної захищати інтереси дітлахів з особливими потребами.  Організацію очолює вчитель Бедевлянської ЗОШ І-ІІІ ст. Наталія Тиводар. Разом з КМДЗ влаштовують зустрічі з більш досвідченими батьками, які вчать молодих долати труднощі. Дітки з мамами теж іноді навідуються в гості до «Парасольки». Оксана Василівна радить батькам дітей з інвалідністю долучатись до ГО «Оберіг», оскільки об’єднавши зусилля, батьки можуть досягти вагомих результатів.

 «Коли ми працювали як філія Вільшанського дитбудинку, то обмежувалися його положеннями. З отриманням самостійного статусу отримали набагато ширші можливості і права. Залишилося написати Концепцію і рухатись далі у правильному руслі. «Парасолька» була започаткована як пілотний проект на рівні держави, тож хотілось би і надалі утримувати цей статус, показувати іншим, як треба працювати з дітьми та молоддю з інвалідністю. З цією метою щодва роки у «Парасольці» проводимо конференції на державному рівні, до нас приїжджають колеги з усієї України, питають наших порад. На такі заходи залучаємо і західних фахівців, які спрямовують і діляться досвідом роботи», – резюмує Оксана Василівна.

У «Парасольці» завжди раді гостям, відвідувачам і просять лише про одне: звертати більшу увагу на потреби людей з інвалідністю, намагатися робити їх життя легшим, комфортнішим, щоби в оточуючому світі у них було менше перешкод і бар’єрів.















Наталія Маджара для Tyachiv.com.ua


Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
 
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi