Надіслати
НОВИНУ
 
17.01.2014    П:1277 К:2
Степану Вайді - герою Радянського Союзу - сьогодні виповнилось би 92 роки
Біографію уродженця с.Дулово Тячівського району, Героя Радянського Союзу та Чехословаччини Степана Вайди часто називають військово-історичною загадкою.
Степан Вайда – командир 2-го танкового батальйону Першої окремої чехословацької танкової бригади 1-го чехословацького армійського корпусу в складі 101-го стрілецького корпусу 30-ї 4-го Українського фронту, поручик (посмертно: капітан).

Народився 17 січня 1922 року в селі Дулово (нині – Тячівський район, а тоді територія Чехословаччини). Був найстаршим з чотирьох дітей селянина Миколи Вайди, котрий, щоби прогодувати родину, часто їздив на заробітки до Західної Європи, Росії та США.

Три роки тому на «Історичній правді» з’явилась стаття, автор якої Дмитро Снєгирьов  стверджує, що Вайда був членом ОУН, "Просвіти" і Пласту. Однак опоненти такої версії, зокрема, голова обласної ради ветеранів Іван Бігунець розкритикували цю статтю, вказавши на відсутність документальних підтверджень цих фактів. 

Дмитро Снєгирьов пише, що керівництво ОУН, оцінивши здібності Вайди, доручило йому створення збройної організації українців – "Карпатської Січі". А після угорської окупації краю Степан Вайда змушений був емігрувати до Польщі - щоб урятувати власне як не життя, то свободу. Адже перед ним постала перспектива потрапити до воєнізованої організації «Левенте», створеної як резерв для угорської армії. Розподіл Польщі поміж Гітлером і Сталіном у вересні 1939 року давав закарпатським українцям надію на порятунок. Вважаючи, що вони втрапили в руки української влади, втікачі щиро зізнавалися про свою участь в "Карпатській Січі", ОУН, партизанці та інших національних формуваннях. Враховуючи ставлення сталінської влади до націоналістичних організацій Галичини, ці зізнання приводили до арештів і депортацій. 


Керівник екзекутиви ОУН у Закарпатті у 1932-1938 роках Юліян Химинець у своїй праці «Мої спостереження із Закарпаття» (Нью-Йорк, 1984) згадує:

«Я знав Степана Вайду з 1932 року, коли він приїхав до Мукачева, ставши фаховим учителем. Був це чесний і щирий український патріот. Брав участь в діяльності товариства “Просвіта” (хор і драматичний гурток) і в усіх українських організаціях Мукачівщини. За часів Карпатської України він не належав до Карпатськoї Січі, бо мав інше завдання, працюючи разом з Юрком Білеєм над справою безпеки Карпатської України. Після упадку Карпатської України він не виїхав за кордон, залишився під мадярами. Не маючи іншого виходу він в 1940 році перейшов кордон до УССР, де його очікували большевицькі табори смерти на далекій півночі». 

Тож у тоді вже радянській Галичині колишній член націоналістичних організацій Степан Вайда був інтернований до Росії, в Оренбурзьку область.

З особової справи С.Вайди


Від повного фізичного винищення закарпатців врятувала можливість вступити в чехословацьку армію, яка почала формуватися на підставі домовленості між урядами Чехословацької республіки (її автономною частиною була Закарпатська Україна до окупації Угорщиною і проголошення незалежності) та СРСР. Наприкінці 1942 року національний склад батальйону виглядав так: 277 чехів, 21 словаків, 286 євреїв і 1780 українців із Закарпаття.

Скориставшись нагодою врятуватися від таборів, Вайда вступив до 1-го окремого чехословацького батальйону Людвіка Свободи. На основі батальйону сформували Першу чехословацьку танкову бригаду.  5 лютого 1942 року цей чехословацький "легіон" було перевезено до Бузулука, недалеко від Куйбишева. 

Доброволець Степан Вайда став танкістом. А в 1943 році - вже командиром танкового взводу. Отримав у керування танк Т-34 «Жижків». На початку листопада 1943 року він уже як підпоручик бере участь в боях за звільнення столиці України — міста Києва, грудні 1943 року — важкі бої під Білою Церквою, потім — під Корсунь-Шевченківським. За ці бойові епізоди нагороджений двома Чехословацькими військовими хрестами. На початку 1945 року С. Вайда — командир танкової роти, пізніше — батальйону. 

З 24 березня 1945 року 1-ша окрема чехословацька бригада знаходилась в безперервних боях, проривалась через Польщу на кордон Чехословаччини. В одному з таких боїв за місто Творкув (пол. Tworkow), увечері 6 квітня 1945 року Степан Вайда загинув. 

У своїх спогадах Людвік Свобода напише: "Увечері 6 квітня 1945 р. ми понесли велику втрату. Командувач 2-го танкового батальйону надпоручник Вайда, який попереднього дня сам знищив два танки, самоходку, дві зенітні гармати й декілька мінометів і кулеметних гнізд, цей відважний закарпатський українець сьогодні був вбитий німецьким ворогом".

Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 10 серпня 1945 року за вміле командування підрозділом та героїзм Степану Миколайовичу Вайді посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

Також він нагороджений чехословацькою медаллю «За хоробрість», вищою військовою нагородою ЧССР – орденом Білого Лева «За перемогу» I ступеню та іншими відзнаками.

Похований у польському містечку Погржебин, а в 1948 році прах перепоховано в Остраві, де зведено пам’ятник.


В рідному селі Дулово и в Тячеві встановлено погруддя танкіста (скульптор Михайло Белень). У танковому училищі в Опаві та Дулові відкрито музеї героя. 

 Tyachiv.com.ua

Коментарі (2)
Rusyn Val
15.02.2014 14:10:53  |  IP: 88.103.149.***
Люди добрі - Степан Вайда танкіст з Дулова і Степан Вайда січовик - два різні люди.Спільного у них лише прізвище.Химинець писав свої спогади в еміграції в 80-і роки.І писав про зовсім іншу людину.Наш Степан Вайда,з Дулова,народився в 1922 році,і ніяк не міг бути в 1932 році "фаховим вчителем".Цит: "Я знав Степана Вайду з 1932 року, коли він приїхав до Мукачева, ставши фаховим учителем.".
Василяускас
17.01.2014 14:28:57  |  IP: 92.113.31.***
Хороша стаття! Дякую!
Р.с. Ось живий приклад борця за свободу для Тячівщини.

<<Попередня
1
Наступна>>
Додати коментар
Введіть число
 
 
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi