Надіслати
НОВИНУ
 
8/21/2013    П:1083 К:0
Лопухів: високогірне поселення, cлавне лісами, природними дарами та багатодітними сім'ями
Історичне найменування цього населеного пункту, що в Тячівському районі Закарпатської області, - Брустури. Нині воно залишилося тільки у назві держлісгоспу, одного з найбільших у країні.
У його володіннях - 26,5 тис. га лісів. На заготівлі деревини тримається бізнес понад двох десятків підприємців, а з бензопилами та сокирами в руках щоденний хліб заробляють ще кількасот робітників-лісорубів. У чому притягальна сила цього села?

Неіснуючий сапер

Невідомо, якими були міркування тих, хто в 1946 році позбавив село його загадково-поетичної назви, але ще чогось, окрім волюнтаризму, тут не простежується. Стверджували, немовби перейменування відбулося на честь офіцера з прізвищем Лопухов, який загинув, розміновуючи село після приходу сюди воїнів Радянської армії. Це твердження - для занадто довірливих, бо уважні не могли не запримітити, що на могилі загиблого лейтенанта-сапера значиться інше прізвище - Калінін. Сестра Сергія Петровича ще живе в Криму, а його син якось приїжджав уклонитися могилі батька. Місця поховання Лопухова не знає ніхто, бо він - міф, людина, якої не існувало.

Через ці пертурбації нова назва досі не утвердилася, і вже двічі сільські депутати виносили рішення про повернення попередньої - Брустури. Вона досі не стала фактом лише через брак коштів. А от історична назва села має румунське коріння. Лікувальна трава, квітки якої розкриваються напровесні, - мати-й-мачуха - у місцевих називається підбілом, лопухом. Румунською - "брустуре"...

Робота - ліс рубати

У Лопухові, яке має статус гірського села, з сільгоспкультур ростуть лише картопля та окремий сорт квасолі, який до того ж не завжди дозріває. Проте за межі свого населеного пункту на заробітки виїжджає напрочуд мало лопухівчан, і ніхто не бажає переселятися у сприятливіші для проживання місцевості. Причина - насамперед в економічній площині.

Щоранку потужні "ЗІЛи" та "Урали" вивозять вибоїстими дорогами у лісосіки більше сотні робітників. Увечері тим самим шляхом - додому. Туди й назад - по 20 і більше кілометрів. Умови праці жорсткі, зате є впевненість, що і завтра, і післязавтра будуть із заробітком.
 
Сімейні рекорди

Неймовірно, але у селі є понад 200 сімей, в яких народилося по троє і більше дітей; у цьому переліку значаться 80 таких, де на світ з'явилися не менше п'яти дітей! Рекордсменкою вважається Ганна Фабрицій, яка народила та виростила 15 синів і дочок. Вона - зі старшого покоління, як і Ганна Бурса - мати 12 дітей... 

І дорослі, котрі не зайняті на лісорозробках, і діти у гарячий сезон не дрімають. Збирають і здають заготівельникам дари лісу. Ще вигідніше - сушити їх або консервувати в банках і продавати на ринках.

Спалили все, крім церкви

Лопухівську церкву почали будувати в 1938 році, а завершили в 1941. Через три роки все село, крім храму, угорські фашисти-окупанти спалили. Зробили це начебто для ефективнішого використання об'єктів оборонної лінії Арпада. Жоден житловий будинок не вцілів, самотньою височіла споруда церкви. Майно людей, яке вони просто не встигли з собою забрати перед пожежею, втрачено.

З цієї причини найстарішою нині вважається хижка Якоба Кривляка. Збудована 1934 року віддалік, на схилі, вона опинилася за межею вогню. І на цій, і на більшості інших хат - тарілки-антени, спрямовані телешукачами догори, до неба. 

Поряд - інші знакові для села споруди. Відреставрований монумент зберігає прізвища 18 брустурянців, які воювали у складі Радянської армії, а також чехословацького корпусу генерала Людвига Свободи, та не повернулися... Загалом із фашистами воювали понад 100 добровольців, які народилися та виросли на берегах Брустурянки.
Однак радує не все. Зведена півстоліття тому школа є аварійною, бо будувалася з грубими порушеннями технології. Останні 20 років збираються звести нову, та далі проекту справа не пішла. Невже потрібні якісь надзвичайні події, щоб довести, наскільки важливою для села є нова її будівля?

...У долину спускаються багатотонні вантажівки, які везуть для переробки та продажу добротний карпатський ліс. За нього лопухівчанам щось та перепадає, але, здається, вони заслуговують на значно більше. А ввечері над довколишніми схилами й урочищами лунає гул дзвонів. Це - голоси жіночого монастиря святого Серафима, що сповіщають про вечірню. Ні на мить не припиняється розмірене життя черниць, які моляться і за себе, і за земляків, дбають про земне, думають про вічне.

Коментарі (0)

Додати коментар
Введіть число
 
 
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi