Надіслати
НОВИНУ
 
09.08.2013    П:1167 К:2
Управу на “Полонинську управу” шукають на Тячівщині
На Тячівщині 12 років поспіль діє посередницька структура між державою і вівчарями, яка поїдає бюджетні кошти та незаконно оббирає фермерів.
У найбільшому в Україні сільському Тячівському районі Закарпаття вже 12 років поспіль під виглядом турботи про полонини та вівчарів діє сумнівна структура, котра поїдає щороку сотні тисяч бюджетних коштів, підміняє управління агропромислового комплексу тутешньої РДА та незаконно збирає данину з вівчарів. Про ці та інші факти днями нашому кореспонденту повідомили самі вівчарі та один із тячівський районних депутатів, котрий з цього приводу вже надіслав листа Президенту України. Аби розібратися, що ж то за структура під назвою Полонинська управа Тячівської РДА, та яку користь чи пак шкоду вона приносить закарпатському вівчарству, вирішуємо провести невеличке розслідування.

 300-400 тисяч – на вітер?

У Тячеві зустрічаємося з автором листа Президенту Андрієм Терпяком. Районний депутат розповідає, що терпець спостерігати за діяльністю, тобто за бездіяльністю за бюджетні кошти Полонинської управи, урвався, коли у районній газеті «Дружба» вийшла хвалебна стаття про те, що ніби-то управа всіляко розвиває вівчарство на Тячівщині. Відтак пан Андрій розповідає з цього приводу про ряд слушних зауважень щодо діяльності в аграрному секторі на Тячівщині фірми-посередника.

Найперша суперечність – юридичний статус цієї структури. Адже Полонинська управа, згідно статутних документів була створена ще у 2000 році на підставі Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки». Але ж згідно з цим указом, участь у покращенні сектору АПК на конкурсній основі повинні брати приватні підприємства, а Полонинська управа є підрозділом Тячівської РДА. По-друге – у нинішньому вигляді Полонинська управа, зокрема, згідно з пунктом 5.8 свого статуту (утворення госпрозрахункових підрозділів, надання послуг виробничого характеру за окрему плату…) здійснює, фактично, підприємницьку діяльність, за яку не сплачує податки, а навпаки – отримує ще й по 200-300 тисяч гривень грошей у рік на власні потреби. Окрім цих коштів, обходячи сільські ради Тячівського району котрим, фактично, належать полонини і, відповідно, гроші від їхнього використання, ця структура одноосібно через свого голову Івана Дьолога укладає договори з вівчарями на користування полонинами. З цих оборудок фірма щороку отримує ще плюс близько 150 тисяч гривень. Не кажучи вже про нахабний безкоштовний збір сиру та ягнят від вівчарів.

Найсумніше ж те, що у такій «кипучій» діяльності Полонинської управи ні сном ні духом не проглядається раціональне використання гірських пасовищ, яке, згідно статуту управи, є її основним завданням. Про це заявляють самі вівчарі, з котрими нам довелося поспілкуватися.

І, мабуть, найважливіше питання у цій справі – доцільність існування такої установи, котра просто дублює функціональні обов’язки управління АПК. Наш співрозмовник Андрій Терпяк, цитуючи свій лист розповідає, що з появою Полонинської управи, витрати державних коштів на утримання аграрного сектору в району зросли у рази. На цьому ж фоні, починаючи з 90-х років і до сьогодні стан вівчарства у районі погіршується. Разом з тим, сумнів у правомірності управи викликає й той факт, що у інших гірських районах Закарпаття та й у сусідніх областях таких структур-посередників між вівчарями й державою просто не існує.

– Мені не дуже зрозуміло, чому держава виділяє на якісь незрозумілі незаконні посередницькі функції Полонинської управи по 300-400 тисяч гривень, – дивується Андрій Терпяк. – За ці гроші можна поставити у школах району, до прикладу, 300-400 енергозберігаючих вікон. Це, по-моєму, було б набагато раціональніше… Тут же чітко вимальовується схема розкрадання державних коштів та пряма зацікавленість голови цієї посередницької структури у матеріальній вигоді…
 
 На одну полонину по 2 договори

Почувши точку зору депутата, беремося шукати облагородження полонин у статтях витрат Полонинської управи. Для цього дістаємо й аналізуємо офіційні витрати до бюджету Тячівської районної управи по кошторису за 2011-2013 роки. Так от, як у попередні роки, так і у поточному левову частку грошей управа витрачає на зарплату працівникам. Так у 2013-у з 207 тисяч гривень, близько 150-ти тисяч витрачено на зарплату, 7800 – на оздоровлення працівників (очевидно, від шкідливої діяльності на полонинах), 1300 – на предмети, обладнання та інвентар (який саме, не вказано) 37 тисяч – на оплату транспортних послуг, включаючи бензин та запчастини, 3000 – на оренду приміщення і, найцікавіше – 17 тисяч на інші послуги та інші видатки (які саме послуги маються на увазі, не вказано). Минулого року ця ж стаття склала – 16 тисяч, а у 2011-му чомусь лише близько 1100 гривень.

Відтак ідемо почути точку зору щодо Полонинської управи від самих вівчарів.

– Я на полонині уже 17 років, – розповідає Василь Микуляниць, власник фермерського господарства «Микуляниць». – Але за цей час я не бачив ніякої продуктивної діяльності Полонинської управи на наших полонинах. Люди б, мабуть, і далі мовчали, якби керівник цієї структури не перейшов межу. Мене особисто збурило те, що цього року він видав на одну полонину два договори. Тож, коли я прийшов з вівцями на мій наділ, застав там чоловіка, котрий мав такий же договір на цю ж саму полонину, підписаний Іваном Дьологом. Коли ми з іншими вівчарями почали копати глибше, то задумалися, куди ми роками платимо гроші?

 Завищені суми у договорах плюс сир та ягнята


Пан Василь показує типовий договір. У ньому голова полонинської управи посилається на рішення сесії Тячівської райради про розподіл полонин між сільрадами. З нього випливає, що сільради б і мали потім розпоряджатися цими полонинами і укладати договори з фермерами без посередників, тим самим наповнюючи свій бюджет. Донині ж, зі слів Василя Микуляниця, голова Полонинської управи без будь-яких квитанцій брав від них гроші за договір. При чому, вівчар каже, що пан Дьолог у договорі вказував, до прикладу, 30-50 гектарів полонини, а брав за 150. А щоб усе було «гладко» і вівчарям не попалися полонини з чагарниками, щороку голові Полонинської управи потрібно приносити сиру та ягнятко.

– У пошуках правди, я пішов до нашого сільського голови, – продовжує бесіду пан Василь. – Він сказав, що не знає нічого про такі суми, які я йому показав по договору. Тоді здійнявся галас. У сусідніх селах голови теж диву далися, як це якась посередницька структура поза їхньою спиною укладала роками договори на їхню сільську землю.

Як вдалося з’ясувати, площа полонин у Тячівському районі складає 11 тисяч 570 гектарів. Полонинська управа роками укладає угоди з фермерами на 27 окремих ділянок. З кожного беруть від 800 до 1500 гривень. Якщо вдатися до математики, то набігає не мала сума. Плюс витрати із бюджету і, здавалось би, можна працювати…
«Єдине, що зробила управа за 12 років – забирала від фермерів щороку по 200-300 кг сиру та закривала очі на вирубку полонинського лісу…».

Насправді ж, за словами того ж Василя Микуляниця, діяльність Полонинської управи вівчарям та фермерам запам’яталася лише тим, що Іван Дьолог ніби не бачив ні сном ні духом, коли різали товарний полонинський ліс. Тож зараз худобі під час грози та дощів чи спеки нема куди сховатися. Зате, коли просили голову Полонинської управи на півметра розширити лісову дорогу, то отримали відповідь, що коштів на такі потреби нема. Єдина ж тутешня відносно нормальна дорога на полонину Апецьку була збудована ще 30 років тому без участі управи.
А ще з діяльності Полонинської управи фермеру Василю Микуляницю запам’яталося нахабне ставлення Івана Дьолога до вівчарів під час традиційних проводів отар на полонину.

– З року в рік голова Полонинської управи під час свята проводу овець на полонину у Дубовому, підходить до кожного підприємця і збирає сир, а інколи і ягнят, – зізнається пан Василь. – Нам пояснює, що це ніби для керівництва з області та району. Таким чином Дьолог збирає по 200-300 кілограмів сиру. Але найганебнішим з його боку є те, що з року в рік він присвоює собі цінні подарунки, призначені для найкращих вівчарів, кошти на які виділяє район. Він складає списки вівчарів, подає їх, а потім просто дурить людей, мовляв подарунків немає… На цьому фоні Іван Дьолог у коментарі журналісту «Урядового Кур’єру» заявляє, що шкода, що управа не знайшла підтримки в районних депутатів у питанні пропозицій щодо поліпшення інфраструктури полонин.

На жаль, вислухавши фермера, не вдалося почути позицію з приводу діяльності Полонинської управи від Управління агропромислового комплексу Тячівської РДА.

Натомість спілкуємося з головою асоціації фермерів Закарпаття Юлією Пелешкей.

Голова асоціації фермерів Закарпаття: «Найближчим часом цієї паразитичної структури у районі не буде…»


– Як на мене, структура, про яку ви питаєте, зовсім не потрібна фермерам Тячівщини, – каже пані Юлія. – Тим більше, враховуючи той факт, що наразі цей посередник між державою і фермерами немає відповідних документів на оренду полонин, котрі здає в суборенду фермерам. Аналогів таких управ немає ні на Закарпатті, ні по Україні, бо там люди напряму співпрацюють з державою. Я особисто спілкувалася з керівником цієї структури Іваном Дьологом і, чесно скажу, була шокована тоном його розмови з фермерами та ставленням до них. Складається враження, що він – якийсь царьок, котрий вирішує: кому і за скільки дати в оренду полонину, а кому ні. Я прогнозую, що вже найближчим часом цієї паразитичної структури у районі не буде. Ми докладатимемо для цього максимум зусиль. А фермерам радимо укладати договори з обласним агентством земельних ресурсів, якому належать деякі полонини. Починаючи з червня ми мали кілька зустрічей з керівництвом Тячівщини, а відтак і Закарпатської ОДА. Скажу відверто, нас вислухали, але не поспішили зреагувати на нашу з фермерами проблему. Паралельно ж із низу до верху звітується про розвиток вівчарства, яке насправді такими лжеструктурами лише гублять. Зараз чекаємо на їхню реакцію. Відтак будемо діяти у напрямку розслідування діянь та доцільності існування Полонинської управи більш рішуче із залученням преси, контролюючих та силових структур.

Разом з тим, фермер-вівчар, із яким нам довелося поспілкуватися, каже, що коли пішов укладати згаданий пані Юлією договір на оренду землі. Виявилося, що там уже на одну полонину є по п’ять заяв. Тобто, Агентство земельних ресурсів буде змушене відмовляти вівчарям, фактично, позбавляючи їх своєї справи та засобів для існування.
Про вирішення або не вирішення проблеми вівчарів та про думку з приводу Полонинської управи інших компетентних осіб, у тому числі й із числа Тячівської районної та обласної влади, обіцяємо інформувати вже у наступних числах.

  Павло Білецький, Трибуна



Коментарі (2)
123
10.08.2013 11:42:38  |  IP: 172.17.32.***
кобло старих інвалідів- пенсіонерів Дьолога, Данилюка ( що му дав полонину), Довжанина люди скоро будуть звідати но-нашому. З дому вночі они не вийдуть. Бо таких комуняк вже давно треба було посадити замість жаливи. Прикриваються прапором партії регіонів, а самі кожний місяць вимагають хабарі, потому діляться і держат один одного.Кроме того коли беруть гроші та кажуть що то треба Сашкови в область ( майже коні купує). За часів помаранчевих пили і не просихали у Попа, а дале го вигнали. Підлота...
CSP
10.08.2013 10:04:11  |  IP: 172.17.32.***
Терпяк видно поучаствувати хотів, а його не взяли....

<<Попередня
1
Наступна>>
Додати коментар
Введіть число
 
 
Новини від KINOafisha.ua
Загрузка...
Загрузка...
Афіша кінотеатра Cinema Citi